побудник —
-а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
побудник —
див. стимул
Словник чужослів Павло Штепа
побудник —
ПОБУ́ДНИК, а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь. Йому, звісно, кортіло запитати, які благородні побудники спричинили ці Саїдові одвідини обителі (Іван Ле).
Словник української мови у 20 томах
побудник —
ПОБУ́ДНИК, а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь. Дрібний землероб, поки він лишається дрібним, повинен мати стимул, поштовх, побудник, що відповідає його економічній базі, тобто дрібному окремому господарству (Ленін, 43, 1974, 55); Йому, звісно...
Словник української мови в 11 томах