побудник

ПОБУ́ДНИК, а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь.

Дрібний землероб, поки він лишається дрібним, повинен мати стимул, поштовх, побудник, що відповідає його економічній базі, тобто дрібному окремому господарству (Ленін, 43, 1974, 55);

Йому, звісно, кортіло запитати, які благородні побудники спричинили ці Саїдові одвідини обителі (Ле, Міжгір’я, 1953, 19).

Значення в інших словниках

1. побудник — побу́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. побудник — -а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побудник — див. стимул  Словник чужослів Павло Штепа
4. побудник — ПОБУ́ДНИК, а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь. Йому, звісно, кортіло запитати, які благородні побудники спричинили ці Саїдові одвідини обителі (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах