1. Словник української мови в 11 томах

побудник

ПОБУ́ДНИК, а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь.

Дрібний землероб, поки він лишається дрібним, повинен мати стимул, поштовх, побудник, що відповідає його економічній базі, тобто дрібному окремому господарству (Ленін, 43, 1974, 55);

Йому, звісно, кортіло запитати, які благородні побудники спричинили ці Саїдові одвідини обителі (Ле, Міжгір’я, 1953, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побудник — побу́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. побудник — -а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побудник — див. стимул Словник чужослів Павло Штепа
  4. побудник — ПОБУ́ДНИК, а, ч. Той (те), що спонукає до чого-небудь. Йому, звісно, кортіло запитати, які благородні побудники спричинили ці Саїдові одвідини обителі (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах