побігач

побі́га́ч

іменник чоловічого роду, істота

особа, що виконує незначні доручення, робить дрібні послуги кому-небудь

розм.

Значення в інших словниках

1. побігач — див. скромний  Словник синонімів Вусика
2. побігач — -а, ч., розм. Особа, що виконує незначні доручення, робить дрібні послуги кому-небудь, бігаючи, ходячи кудись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побігач — ПОБІ́ГАЧ, а, ч., розм. Особа, що виконує незначні доручення, робить дрібні послуги кому-небудь, бігаючи, ходячи кудись. Розпухла рука боліла майже три тижні, і цей час він був тільки за побігача (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
4. побігач — ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл.  Словник синонімів української мови
5. побігач — ПОБІ́ГАЧ, а, ч., розм. Особа, що виконує незначні доручення, робить дрібні послуги кому-небудь, бігаючи, ходячи кудись. Розпухла рука боліла майже три тижні, і цей час він був тільки за побігача (Досв., Гюлле, 1961, 169).  Словник української мови в 11 томах
6. побігач — Побігач, -ча м. Постоянно бѣгающій туда и сюда человѣкъ. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка