повновладно —
присл. Маючи повну, необмежену владу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повновладно —
ПОВНОВЛА́ДНО, присл. Маючи повну, необмежену владу. Одна, лишень, думка панувала над ним [Орисиним мозком] повновладно, – це вспіти довести задумане діло до краю (М. Старицький); Приборкавши крамолу удільних князів, Єлена правила повновладно (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
повновладно —
ПОВНОВЛА́ДНО, присл. Маючи повну, необмежену владу. Одна, лишень, думка панувала над ним [Орисиним мозком] повновладно, — це вспіти довести задумане діло до краю (Стар., Облога.., 1961, 79); Приборкавши крамолу удільних князів, Єлена правила повновладно (Іст. СРСР, І, 1956, 128).
Словник української мови в 11 томах