повновладно

повновла́дно

присл.

Маючи повну, необмежену владу.

Значення в інших словниках

1. повновладно — повновла́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. повновладно — ПОВНОВЛА́ДНО, присл. Маючи повну, необмежену владу. Одна, лишень, думка панувала над ним [Орисиним мозком] повновладно, – це вспіти довести задумане діло до краю (М. Старицький); Приборкавши крамолу удільних князів, Єлена правила повновладно (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. повновладно — ПОВНОВЛА́ДНО, присл. Маючи повну, необмежену владу. Одна, лишень, думка панувала над ним [Орисиним мозком] повновладно, — це вспіти довести задумане діло до краю (Стар., Облога.., 1961, 79); Приборкавши крамолу удільних князів, Єлена правила повновладно (Іст. СРСР, І, 1956, 128).  Словник української мови в 11 томах