Великий тлумачний словник сучасної мови

повновладний

повновла́дний

-а, -е.

Який має повну, необмежену владу.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. повновладний — повновла́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. повновладний — Можний, вельможий, вельможний, можновладець, державець, володар, великопан, див. автократ, омніпотент, диктатор, самодержець, повелитель  Словник чужослів Павло Штепа
  3. повновладний — ПОВНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який має повну, необмежену владу. І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Леся Українка); Так і не завівши генерального скарбника, гетьман зоставався повновладним хазяїном коштів (Г. Колісник).  Словник української мови у 20 томах
  4. повновладний — ВЛА́ДНИЙ (який має владу; здатний нав'язувати свою волю), ВСЕВЛА́ДНИЙ, ПОВНОВЛА́ДНИЙ, МОЖНОВЛА́ДНИЙ, АВТОРИТА́РНИЙ книжн., ДИКТА́ТОРСЬКИЙ (з необмеженою владою). Владна Дідона їх прийняла у свої володіння (М.  Словник синонімів української мови
  5. повновладний — ПОВНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який має повну, необмежену владу. І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Л. Укр., І, 1951, 423); Колишній раб землі тепер повновладний її господар (Вишня, II, 1956, 10).  Словник української мови в 11 томах