повновладний

ВЛА́ДНИЙ (який має владу; здатний нав'язувати свою волю), ВСЕВЛА́ДНИЙ, ПОВНОВЛА́ДНИЙ, МОЖНОВЛА́ДНИЙ, АВТОРИТА́РНИЙ книжн., ДИКТА́ТОРСЬКИЙ (з необмеженою владою). Владна Дідона їх прийняла у свої володіння (М. Зеров); Владні структури держави; Рота цілу ніч не спала, готуючись на ранок стати перед грізні очі всевладного командира (Я. Качура); І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Леся Українка); Авторитарна держава; Диктаторський режим.

Значення в інших словниках

1. повновладний — повновла́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повновладний — -а, -е. Який має повну, необмежену владу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повновладний — Можний, вельможий, вельможний, можновладець, державець, володар, великопан, див. автократ, омніпотент, диктатор, самодержець, повелитель  Словник чужослів Павло Штепа
4. повновладний — ПОВНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який має повну, необмежену владу. І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Леся Українка); Так і не завівши генерального скарбника, гетьман зоставався повновладним хазяїном коштів (Г. Колісник).  Словник української мови у 20 томах
5. повновладний — ПОВНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який має повну, необмежену владу. І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Л. Укр., І, 1951, 423); Колишній раб землі тепер повновладний її господар (Вишня, II, 1956, 10).  Словник української мови в 11 томах