повновладний
ПОВНОВЛА́ДНИЙ, а, е. Який має повну, необмежену владу.
І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Л. Укр., І, 1951, 423);
Колишній раб землі тепер повновладний її господар (Вишня, II, 1956, 10).
Словник української мови (СУМ-11)