повноводдя

НА́ДМІР чого (вищий ступінь вияву, розвитку чого-небудь — перев. почуттів, фізичних та духовних сил і т. ін.), НАДЛИ́ШОК, ЗАЙВИНА́, ПОВНОТА́, ПО́ВІНЬ поет., ПОВНОВО́ДДЯ поет., НА́ТОВП розм., ПО́ВНЯ рідше, ПО́ВНЯВА рідше. Вона зиркала на всіх своїми чималими веселими та ясними карими очима, неначе на всіх бризкала з очей надміром свого щастя-долі (І. Нечуй-Левицький); Надмір сил у кожнім русі, Кров жива в ударі кожнім (М. Рильський); — Та-ак! — не витримав напруження хтось у перших рядах крісел і ніби видихнув зайвину широкого захоплення (І. Ле); Від повноти почуттів Котовський ляснув Ласточкіна по плечу (Ю. Смолич); ..В погляді його була повінь гніву (О. Довженко); Повноводдя почуттів; Личко од натовпу почуттів та від сліз горіло (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. повноводдя — повново́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. повноводдя — див. повновіддя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повноводдя — ПОВНОВО́ДДЯ, я, с. Високий рівень води у природних водоймах, а також період, коли ці водойми найбільш повноводі. Глухо Дніпр клекоче в повноводдя своє, Хвиля, сонцем залита, в землю Хортиці б'є (Я. Шпорта); // перен. Велика кількість кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. повноводдя — ПОВНОВО́ДДЯ, я, с. Високий рівень води у природних водоймах, а також період, коли ці водойми найбільш повноводі. Глухо Дніпр клекоче в повноводдя своє, Хвиля, сонцем залита, в землю Хортиці б’є (Шпорта, Вибр., 1958, 226); // перен.  Словник української мови в 11 томах