повноводдя

ПОВНОВО́ДДЯ, я, с. Високий рівень води у природних водоймах, а також період, коли ці водойми найбільш повноводі.

Глухо Дніпр клекоче в повноводдя своє, Хвиля, сонцем залита, в землю Хортиці б’є (Шпорта, Вибр., 1958, 226);

// перен. Велика кількість кого-, чого-небудь.

Злата Прага… В цей день вона була справді золотою. Наче всі попередні весни, викрадені в неї окупантами, зараз повернулися їй потрійною своєю дзвінкістю, розкішшю сонця, повноводдям музики (Гончар, III, 1959, 457);

*Образно. Поезії [В. Коротича].. принаджують тією цнотливістю, щирістю, повноводдям почуття, які інтимному переживанню надають пафосу широкого узагальнення (Рад. літ-во, 7, 1968, 19).

Значення в інших словниках

1. повноводдя — повново́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. повноводдя — див. повновіддя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повноводдя — ПОВНОВО́ДДЯ, я, с. Високий рівень води у природних водоймах, а також період, коли ці водойми найбільш повноводі. Глухо Дніпр клекоче в повноводдя своє, Хвиля, сонцем залита, в землю Хортиці б'є (Я. Шпорта); // перен. Велика кількість кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. повноводдя — НА́ДМІР чого (вищий ступінь вияву, розвитку чого-небудь — перев. почуттів, фізичних та духовних сил і т. ін.), НАДЛИ́ШОК, ЗАЙВИНА́, ПОВНОТА́, ПО́ВІНЬ поет., ПОВНОВО́ДДЯ поет., НА́ТОВП розм., ПО́ВНЯ рідше, ПО́ВНЯВА рідше.  Словник синонімів української мови