погибати —
Погиба́ти. Гинути, пропадати. Русини (і люд, і інтелігенція) упадають тілом і душею погибають, щезають (Б., 1895, 2, 4) // рос., стсл. погибать — гинути, пропадати.
Українська літературна мова на Буковині
погибати —
-аю, -аєш, недок., погинути і рідко погибнути, -ну, -неш; мин. ч. погинув, -нула, -нуло і рідко погиб, -ла, -ло; док. 1》 Переставати жити; вмерти, пропасти. || Зазнавати руйнування, занепаду, знищення. || Потрапляти у тяжке, безвихідне становище.
Великий тлумачний словник сучасної мови
погибати —
ПОГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГИ́НУТИ і рідко ПОГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. поги́нув, нула, ло і рідко поги́б, ла, ло; док. 1. Переставати жити; вмерти, пропасти.
Словник української мови у 20 томах
погибати —
Погиб, як швед під Полтавою. Пропав, як швед під Полтавою. Попав у безвихідну ситуацію.
Приповідки або українсько-народня філософія
погибати —
хоч на мі́сці погиба́й. Уживається для вираження досади, незадоволення з приводу дуже тяжкого чи безвихідного становища. — Але оте “молоде покоління” — Господи, се вже такі собаки, такі дзявкуни, що хоч на місці погибай! (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
погибати —
ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал.
Словник синонімів української мови
погибати —
ПОГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГИ́НУТИ і рідко ПОГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. поги́нув, нула, ло і рідко поги́б, ла, ло; док. 1. Переставати жити; вмерти, пропасти.
Словник української мови в 11 томах
погибати —
Погиба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. поги́бнути, -ну, -неш, гл. Погибать, погибнуть. Вірне любила, як присягала в вірности емірати, да й прийшлося за мою вірность в нещасті погибати. Чуб. V. 184. Ніч мати не дасть погибати. Н. Вол.
Словник української мови Грінченка