подригус —
ПОДРИ́ГУС, а, ч.: ◊ Вклони́тися з подри́гусом, діал., жарт. — розкланятися, розшаркуючись, з вихилясами. Вклонивсь хлопець та ще з таким подригусом, аж долівку здер, шаркнувши ногою (Свидн., Люборацькі, 1955, 171).
Словник української мови в 11 томах