позволяти —
моск. дозволяти дозволяти, дозволити, зволяти, зводити, призволяти, призволити, див. зволяти
Словник чужослів Павло Штепа
позволяти —
ПОЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., розм. 1. що, без прям. дод. і з інфін. Те саме, що дозволя́ти. В війні, яка вибухла між нами [Воронами] і вами [Совами]...
Словник української мови у 20 томах
позволяти —
ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч.
Словник синонімів української мови
позволяти —
ПОЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., розм. 1. перех., неперех, і з інфін. Те саме, що дозволя́ти. В війні, яка вибухла між нами [Воронами] і вами [Совами]...
Словник української мови в 11 томах
позволяти —
Позволя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. позволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти; не позволяють вороженьки, ще й рідная мати. Чуб. V. 137.
Словник української мови Грінченка