позичений — Орфографічний словник української мови

позичений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позичати. || позичено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. позичене, -ного, с. Те, що взяли або дали в борг. Великий тлумачний словник сучасної мови
позичений — ПОЗИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до позича́ти. Треба було [Давидові] .. гроші, позичені на коня, – тридцять карбованців, – оддати Чумакові (А. Словник української мови у 20 томах
позичений — Пози́чений, -на, -не (від позича́ти) пози́чений, -на, -не (від позича́ти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
позичений — ПОЗИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позича́ти. Треба було [Давидові].. гроші, позичені на коня, — тридцять карбованців, — оддати Чумакові (Головко, II, 1957, 136); На кухні жарко горіла плитка, шумів примус... Словник української мови в 11 томах