позублений — Орфографічний словник української мови

позублений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до позубити. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Який має зазублини, зубці. Великий тлумачний словник сучасної мови
позублений — ПОЗУ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до позуби́ти; // у знач. прикм. Позублені [коси] віддали в поправку (Панас Мирний). 2. у знач. прикм. Який мав зазублини, зубці. Понад рікою – позублені стіни з вузенькими прорізами, і на обвідній стіні – гармати, фальконети, гаківниці (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
позублений — ПОЗУ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до позуби́ти; // У знач. прикм. Позублені [коси] віддали в поправку (Мирний, IV, 1955, 246). 2. у знач. прикм. Який мав зазублини, зубці. Словник української мови в 11 томах