позублений

ПОЗУ́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до позуби́ти;

// У знач. прикм.

Позублені [коси] віддали в поправку (Мирний, IV, 1955, 246).

2. у знач. прикм. Який мав зазублини, зубці.

Понад рікою — позублені стіни з вузенькими прорізами, і на обвідній стіні — гармати, фальконети, гаківниці (Ільч., Козацьк. роду… 1958, 379).

Значення в інших словниках

1. позублений — позу́блений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. позублений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до позубити. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Який має зазублини, зубці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позублений — ПОЗУ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до позуби́ти; // у знач. прикм. Позублені [коси] віддали в поправку (Панас Мирний). 2. у знач. прикм. Який мав зазублини, зубці. Понад рікою – позублені стіни з вузенькими прорізами, і на обвідній стіні – гармати, фальконети, гаківниці (О. Ільченко).  Словник української мови у 20 томах