Орфографічний словник української мови

покалічення

покалі́чення

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. покалічення — -я, с. Дія і стан за знач. покалічити і покалічитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покалічення — ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. покалі́чити і покалі́читися. Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Мендля поламано кілька ребер (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
  3. покалічення — КАЛІ́ЦТВО (тілесне пошкодження), ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, ПОТВО́РНІСТЬ. За кожним пострілом у першу чергу ввижалися вбивства, каліцтво селян (І. Ле); Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Менделя поломано кілька ребер (І. Франко); Фізична потворність.  Словник синонімів української мови
  4. покалічення — ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. покалі́чити і покалі́читися. Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Мендля поламано кілька ребер (Фр., VIII, 1952, 383).  Словник української мови в 11 томах