покалічення

КАЛІ́ЦТВО (тілесне пошкодження), ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, ПОТВО́РНІСТЬ. За кожним пострілом у першу чергу ввижалися вбивства, каліцтво селян (І. Ле); Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Менделя поломано кілька ребер (І. Франко); Фізична потворність.

Значення в інших словниках

1. покалічення — покалі́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. покалічення — -я, с. Дія і стан за знач. покалічити і покалічитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покалічення — ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. покалі́чити і покалі́читися. Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Мендля поламано кілька ребер (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. покалічення — ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. покалі́чити і покалі́читися. Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Мендля поламано кілька ребер (Фр., VIII, 1952, 383).  Словник української мови в 11 томах