Орфографічний словник української мови

поквапливий

поква́пливий

прикметник

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. поквапливий — -а, -е. 1》 Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапний. 2》 Сповнений квапливості; в якому виявляється квапливість; який відбувається, виконується, робиться квапливо, з поспіхом; поквапний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поквапливий — ПОКВА́ПЛИВИЙ, а, е. 1. Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапний. І півень так непевно кукурікнув, Мов проковтнув той перший грому вдар, І плащ нап'яв поквапливий поштар, Хай хоч потоп...  Словник української мови у 20 томах
  3. поквапливий — КВАПЛИ́ВИЙ (про людину — схильний поспішати, який надто поспішає, хапається), ПОСПІ́ШЛИВИЙ, ПОКВА́ПЛИВИЙ, ПОКВА́ПНИЙ, СКВАПЛИ́ВИЙ, СКВА́ПНИЙ, ХАПЛИ́ВИЙ, ПОХА́ПЛИВИЙ, СПІ́ШНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  4. поквапливий — ПОКВА́ПЛИВИЙ, а, е. 1. Схильний квапитися; який поспішає зробити щось; якому властива квапливість, поспішність; поквапний. І півень так непевно кукурікнув, Мов проковтнув той перший грому вдар, І плащ нап’яв поквапливий поштар...  Словник української мови в 11 томах