поколіти

поколі́ти 1

дієслово доконаного виду

здохнути — про багатьох тварин; померти — про багатьох людей — вульг.

розм.

поколі́ти 2

дієслово доконаного виду

поклякнути

розм.

Значення в інших словниках

1. поколіти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Здохнути, пропасти (про всіх чи багатьох тварин). 2》 Те саме, що поклякнути I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поколіти — Здихати, здохнути, поздихати, подохнути, виздихати, поперевиздихати, пропадати, пропасти, попропадати, мерти, вимирати, вимерти, повимирати, помирати, померти, умирати, умерти, вмерти, повмирати, ґиґнути, зґигнути, погигнути, одубіти, одубти, дуба дати, спрягатися, опрягтися, поопрягатися  Словник чужослів Павло Штепа
3. поколіти — ПОКОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Здохнути, пропасти (про всіх або багатьох тварин). Як напилися вони [індичата] тієї роси, то до обіду трохи не всі поколіли (Панас Мирний); // вульг. Померти, загинути (про всіх або багатьох людей).  Словник української мови у 20 томах
4. поколіти — ПОКОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Здохнути, пропасти (про всіх або багатьох тварин). Як напилися вони [індичата] тієї роси, то до обіду трохи не всі поколіли (Мирний, IV, 1955, 337); // вульг. Померти, загинути (про всіх або багатьох людей).  Словник української мови в 11 томах
5. поколіти — Поколіти, -ліємо, -єте гл. Околѣть (о многихъ). На чистому щоб поколіли, щоб не оставсь ні чоловік. Котл. Ен. І. 33.  Словник української мови Грінченка