1. Орфографічний словник української мови

поколіти

поколі́ти 1

дієслово доконаного виду

здохнути — про багатьох тварин; померти — про багатьох людей — вульг.

розм.

поколі́ти 2

дієслово доконаного виду

поклякнути

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поколіти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Здохнути, пропасти (про всіх чи багатьох тварин). 2》 Те саме, що поклякнути I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поколіти — Здихати, здохнути, поздихати, подохнути, виздихати, поперевиздихати, пропадати, пропасти, попропадати, мерти, вимирати, вимерти, повимирати, помирати, померти, умирати, умерти, вмерти, повмирати, ґиґнути, зґигнути, погигнути, одубіти, одубти, дуба дати, спрягатися, опрягтися, поопрягатися Словник чужослів Павло Штепа
  3. поколіти — ПОКОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Здохнути, пропасти (про всіх або багатьох тварин). Як напилися вони [індичата] тієї роси, то до обіду трохи не всі поколіли (Панас Мирний); // вульг. Померти, загинути (про всіх або багатьох людей). Словник української мови у 20 томах
  4. поколіти — ПОКОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Здохнути, пропасти (про всіх або багатьох тварин). Як напилися вони [індичата] тієї роси, то до обіду трохи не всі поколіли (Мирний, IV, 1955, 337); // вульг. Померти, загинути (про всіх або багатьох людей). Словник української мови в 11 томах
  5. поколіти — Поколіти, -ліємо, -єте гл. Околѣть (о многихъ). На чистому щоб поколіли, щоб не оставсь ні чоловік. Котл. Ен. І. 33. Словник української мови Грінченка