покріпити —
I -іплю, -іпиш; мн. покріплять; док., розм. Те саме, що покріпитися I. II див. покріплювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
покріпити —
ПОКРІПИ́ТИ¹, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., розм. Те саме, що покріпи́тися¹. – Покріплю ще, потерплю трохи, – не вгамується – покину! – .. сказала Мар'я (Панас Мирний). ПОКРІПИ́ТИ² див. покрі́плювати.
Словник української мови у 20 томах
покріпити —
покріпи́ти зміцнити (ст): Сон покріпив її; все, що було прикре або неприємне вчора, передучора і в цілій минувшині, тепер немов не існувало для неї (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
покріпити —
ПОКРІПИ́ТИ¹, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., розм. Те саме, що покріпи́тися¹. — Покріплю ще, потерплю трохи, — не вгамується — покину! — .. сказала Мар’я (Мирний, III, 1954, 73). ПОКРІПИ́ТИ² див. покрі́плювати.
Словник української мови в 11 томах
покріпити —
Покріпити, -ся см. покріпляти, -ся.
Словник української мови Грінченка