покріпити

покріпи́ти

I -іплю, -іпиш; мн. покріплять; док., розм.

Те саме, що покріпитися I.

II див. покріплювати.

Значення в інших словниках

1. покріпити — покріпи́ти 1 дієслово доконаного виду кріпитися якийсь час розм. покріпи́ти 2 дієслово доконаного виду підкріпити розм.  Орфографічний словник української мови
2. покріпити — ПОКРІПИ́ТИ¹, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., розм. Те саме, що покріпи́тися¹. – Покріплю ще, потерплю трохи, – не вгамується – покину! – .. сказала Мар'я (Панас Мирний). ПОКРІПИ́ТИ² див. покрі́плювати.  Словник української мови у 20 томах
3. покріпити — покріпи́ти зміцнити (ст): Сон покріпив її; все, що було прикре або неприємне вчора, передучора і в цілій минувшині, тепер немов не існувало для неї (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. покріпити — ПОКРІПИ́ТИ¹, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., розм. Те саме, що покріпи́тися¹. — Покріплю ще, потерплю трохи, — не вгамується — покину! — .. сказала Мар’я (Мирний, III, 1954, 73). ПОКРІПИ́ТИ² див. покрі́плювати.  Словник української мови в 11 томах
5. покріпити — Покріпити, -ся см. покріпляти, -ся.  Словник української мови Грінченка