полишати

полиша́ти 1

дієслово недоконаного виду

залишати

розм.

полиша́ти 2

дієслово доконаного виду

позалишати

Значення в інших словниках

1. полишати — I недок. розм. У значенні "залишати" вживається тільки тоді, коли йдеться про багатьох осіб або про ряд предметів чи явищ. Й звірі, як відомо, полишають сліди. Німий же був безслідний (П.Загребельний). II док.  Літературне слововживання
2. полишати — I -аю, -аєш, недок., полишити, -лишу, -лишиш, док., перех., розм. 1》 Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь; залишати (у 1 знач.). || Вирушати, покидаючи тимчасово або назавжди кого-, що-небудь. || Зберігатися, не зникати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полишати — ПОЛИША́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОЛИШИ́ТИ, лишу́, ли́шиш, док., кого, що, розм. 1. Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь; залишати (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
4. полишати — лиша́ти (залиша́ти, полиша́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, полиши́ти і т. ін.) (за собо́ю) слід. Робити значний внесок у якусь справу. — Як по-вашому? Що залишає слід?.. — Найперше робота отака, як ваша, лишає слід,— мовив розважно професор (О.  Фразеологічний словник української мови
5. полишати — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. полишати — ПОЛИША́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОЛИШИ́ТИ, лишу́, ли́шиш, док., перех., розм. 1. Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь; залишати (у 1 знач.). Маріквіта вийшла, а вийшовши, полишила в кімнаті китицю з гранат (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах