Орфографічний словник української мови

полчище

по́лчище

іменник середнього роду

зневажл.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. полчище — -а, с., зневажл. 1》 Велике військо (звичайно вороже). 2》 перен. Величезна кількість кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полчище — ПО́ЛЧИЩЕ, а, с., зневажл. 1. Велике військо (звичайно вороже). Російське військо, в лавах якого було багато і синів України, розбило Наполеонові полчища (М. Бажан); Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища (О.  Словник української мови у 20 томах
  3. полчище — полчище, пълчище стан, поле бою  Словник застарілих та маловживаних слів
  4. полчище — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил.  Словник синонімів української мови
  5. полчище — ПО́ЛЧИЩЕ, а, с., зневажл. 1. Велике військо (звичайно вороже). Російське військо, в лавах якого було багато і синів України, розбило Наполеонові полчища (Бажан, Наша..  Словник української мови в 11 томах