Значення в інших словниках
-
полюднілий —
[пол'уд(')н’ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
-
полюднілий —
-а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до полюдніти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
полюднілий —
ПОЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до полюдні́ти. Сагайдачний тільки хитнув головою на прощання юнакові і пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Іван Ле).
Словник української мови у 20 томах
-
полюднілий —
ПОЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до полюдні́ти. Сагайдачний тільки хитнув головою на прощання юнакові і пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Ле, Хмельницький, І, 1957, 281).
Словник української мови в 11 томах