Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
полюднілий —
[пол'уд(')н’ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і
Орфоепічний словник української мови
полюднілий —
полюдні́лий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
полюднілий —
ПОЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до полюдні́ти. Сагайдачний тільки хитнув головою на прощання юнакові і пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Іван Ле).
Словник української мови у 20 томах
полюднілий —
ПОЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до полюдні́ти. Сагайдачний тільки хитнув головою на прощання юнакові і пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Ле, Хмельницький, І, 1957, 281).
Словник української мови в 11 томах