1. Великий тлумачний словник сучасної мови

полюднілий

полюдні́лий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до полюдніти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюднілий — [пол'уд(')н’ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  2. полюднілий — полюдні́лий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. полюднілий — ПОЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до полюдні́ти. Сагайдачний тільки хитнув головою на прощання юнакові і пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. полюднілий — ПОЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до полюдні́ти. Сагайдачний тільки хитнув головою на прощання юнакові і пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Ле, Хмельницький, І, 1957, 281). Словник української мови в 11 томах