полюднілий
ПОЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до полюдні́ти.
Сагайдачний тільки хитнув головою на прощання юнакові і пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Ле, Хмельницький, І, 1957, 281).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полюднілий — [пол'уд(')н’ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- полюднілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до полюдніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полюднілий — полюдні́лий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- полюднілий — ПОЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до полюдні́ти. Сагайдачний тільки хитнув головою на прощання юнакові і пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах