1. Словник української мови в 11 томах

полюддя

ПОЛЮ́ДДЯ, я, с. У стародавній Русі — збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.

Походи князів з дружинами за даниною називалися полюддям (Іст. УРСР, І, 1953, 51);

Реформа Ольги в середині Х ст. скасувала хижацьке полюддя і встановила нормовану феодальну ренту (Наука.., 9, 1968, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюддя — -я, с. У давній Русі – збирання князем із дружиною або його представниками данини з підлеглого населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полюддя — полю́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. полюддя — ПОЛЮ́ДДЯ, я, с. У стародавній Русі – збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення. Походи князів з дружинами за даниною називалися полюддям (з наук. літ.); Реформа Ольги в середині Х ст. Словник української мови у 20 томах
  4. полюддя — Полю́ддя, -ддя, -ддю, -ддям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. полюддя — Полю́ддя, -дя с. Полюдье, обѣздъ для собиранія дани съ народа и самая дань эта. Варяг, що на полюддя з города вийшов. К. (О. 1861. II. 228). Словник української мови Грінченка