1. Словник української мови в 11 томах

полювач

ПОЛЮВА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що мисли́вець.

Він теж хоче бути полювачем за скальпами! (Смолич, Дитинство, 1937, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полювач — -а, ч., рідко. Те саме, що мисливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полювач — полюва́ч іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. полювач — ПОЛЮВА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що мисли́вець. Він теж хоче бути полювачем за скальпами! (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. полювач — МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев. Словник синонімів української мови