1. Словник синонімів української мови

полювач

МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев. той, хто ловить промислового звіра); ЗВІРОБІ́Й, ЗВІРОБІ́ЙНИК (той, хто полює на морського звіра); СТРІЛЕ́ЦЬ (той, хто полює з рушницею). Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (З. Тулуб); В хату просяться не раз На нічліг мисливі (Д. Павличко); Розтеклись ловці по гаю, полювали цілу днину (Леся Українка); Живе тут у тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (М. Бажан); З бухти Примітка, де "Лахтак" висаджував звіробоїв, недавно приїздив мисливець (М. Трублаїні).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полювач — -а, ч., рідко. Те саме, що мисливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полювач — полюва́ч іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. полювач — ПОЛЮВА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що мисли́вець. Він теж хоче бути полювачем за скальпами! (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. полювач — ПОЛЮВА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що мисли́вець. Він теж хоче бути полювачем за скальпами! (Смолич, Дитинство, 1937, 69). Словник української мови в 11 томах