полюс
ПО́ЛЮС (точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею), БІГУ́Н. Підводному човнові ніякі айсберги не страшні! Пірнув під кригу і по компасу — до самісінького полюса! (О. Донченко); В останні часи вона почувала себе такою втомленою, такою апатичною, байдужною до всього, немов вона і світ були два бігуни, які ніколи не стрінуться з собою (М. Коцюбинський).
ПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ (хтось або щось, протилежні іншому за якостями, властивостями, ознаками), АНТИТЕ́ЗА книжн., ПРОТИ́ВНІСТЬ заст., ПРОТИВЕ́НСТВО заст., діал., СУПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ заст.; КРА́ЙНІСТЬ, ПО́ЛЮС, БІГУ́Н рідше (щодо іншого — щось абсолютно протилежне іншому, всім іншим). Петро Славчук був повною протилежністю Олегові Харкевичу (С. Голованівський); В історії про "гріхопадіння", ..у всіх подібних легендах антитезою раю, себто якимсь "пеклом", представляється наша питима земля і наше повсякчасне "грішне" життя (Леся Українка); Бачила (жінка) в нім противенство до свого чоловіка. Цей би лиш наївся, спав та й сварився зі службою. А той на всім розумівся, на все розумну мав раду (Лесь Мартович); За своєю педагогічною системою, він дозволяв ученикам поводитись із ним вільно, суперечитися, сваритися: супротилежність величавому, бонтонному директорові (А. Кримський); Досить часто зустрічаються у виступах деяких критиків дві крайності.. Перша з них — схематизм і поверховість.. друга крайність — дифірамбічна мелодекламація (О. Левада); Тільки той із нас є людина, хто на двох полюсах переконань своїх залізних твердо обома стоїть, не похитнеться (П. Тичина); Наше народження є біль, а смерть — мука. Жалюгідне те, що міститься між цими бігунами (В. Підмогильний).
Значення в інших словниках
- полюс — Бігун. Словник синонімів Полюги
- полюс — геог. бігун; П. <�абсолютна> протилежність. Словник синонімів Караванського
- полюс — -а, ч. 1》 Один із крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа. 2》 Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. || Місцевість, яка прилягає до цієї точки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полюс — Бігун, овісся Словник чужослів Павло Штепа
- полюс — по́люс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- полюс — ПО́ЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (з наук.-попул. літ.); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся – далекий, незвичний (С. Словник української мови у 20 томах
- полюс — по́люс (лат. polus, від грец. πόλος, букв. – вісь) 1. Один з крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа, границя. 2. Точка перетину осі обертання Землі з її поверхнею (П. географічний). Словник іншомовних слів Мельничука
- полюс — По́люс, -са; -люси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полюс — ПО́ЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (Про вулкани.., 1955, 32); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся — далекий, незвичний (С. Ол., Гумор. Словник української мови в 11 томах