полюс
ПО́ЛЮС, а, ч.
1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею.
За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (Про вулкани.., 1955, 32);
Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся — далекий, незвичний (С. Ол., Гумор.., 1951, 68);
// Місцевість, яка прилягає до цієї точки.
Одежі на себе понакутували [молодиці], наче на полюс зібралися (Кучер, Трудна любов, 1960, 451);
Батьківщина привіт посилає синам, — долітає у відповідь голос: озивається наш, відкликається нам усиновлений, скорений полюс (Гонч., Вибр., 1959, 104).
2. спец. Точка перетину нерухомої осі з поверхнею тіла, яке обертається.
3. фіз. Один з двох протилежних кінців електричного ланцюга або магніту.
Затискачі елемента, до яких прилучають проводи від зовнішнього кола, називаються полюсами елемента (Курс фізики, III, 1956, 64);
Якщо полюси батарейки від звичайного кишенькового ліхтарика з’єднати металевими дротиками з гальванометром, то стрілки приладу відхиляться (Наука.., 10, 1958, 15).
∆ Магні́тний по́люс див. магні́тний.
4. тільки мн., перен. Що-небудь абсолютно протилежне іншому.
Розпач і цинізм — от два полюси, між якими гойдається душа буржуазного інтелігента в капіталістичних країнах (Рильський, III, 1956, 378).
∆ По́люс хо́лоду — район найнижчих зимових температур на земній поверхні.
На клімат [Камчатки] впливають як течії, так і полюс холоду, який міститься не на Північному полюсі, а на кілька тисяч кілометрів на південний схід, приблизно в районі Верхоянська (Довж., III, 1960, 321).
Значення в інших словниках
- полюс — Бігун. Словник синонімів Полюги
- полюс — геог. бігун; П. <�абсолютна> протилежність. Словник синонімів Караванського
- полюс — -а, ч. 1》 Один із крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа. 2》 Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. || Місцевість, яка прилягає до цієї точки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полюс — Бігун, овісся Словник чужослів Павло Штепа
- полюс — по́люс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- полюс — ПО́ЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (з наук.-попул. літ.); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся – далекий, незвичний (С. Словник української мови у 20 томах
- полюс — по́люс (лат. polus, від грец. πόλος, букв. – вісь) 1. Один з крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа, границя. 2. Точка перетину осі обертання Землі з її поверхнею (П. географічний). Словник іншомовних слів Мельничука
- полюс — ПО́ЛЮС (точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею), БІГУ́Н. Підводному човнові ніякі айсберги не страшні! Пірнув під кригу і по компасу — до самісінького полюса! (О. Словник синонімів української мови
- полюс — По́люс, -са; -люси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)