1. Великий тлумачний словник сучасної мови

полюс

по́люс

-а, ч.

1》 Один із крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа.

2》 Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею.

|| Місцевість, яка прилягає до цієї точки.

Геомагнітні полюси — точки перетину земної поверхні магнітною віссю Землі.

3》 спец. Точка перетину нерухомої осі з поверхнею тіла, яке обертається.

4》 фіз. Один із двох протилежних кінців електричного кола або магніту. Магнітний полюс.

5》 Найнедоступніша, малодосліджена область Арктики, Антарктиди.

6》 Пункт на земній поверхні, де спостерігаються найнижчі або найвищі температури повітря.

7》 Місця найрізкішого виявлення магнітних або електричних властивостей.

8》 Точка, з якою пов'язані полярні координати.

9》 Те саме, що й електрод джерел постійного електричного струму.

10》 тільки мн., перен. Що-небудь абсолютно протилежне іншому.

Полюс холоду — район найнижчих зимових температур на земній поверхні.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюс — Бігун. Словник синонімів Полюги
  2. полюс — геог. бігун; П. <�абсолютна> протилежність. Словник синонімів Караванського
  3. полюс — Бігун, овісся Словник чужослів Павло Штепа
  4. полюс — по́люс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. полюс — ПО́ЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (з наук.-попул. літ.); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся – далекий, незвичний (С. Словник української мови у 20 томах
  6. полюс — по́люс (лат. polus, від грец. πόλος, букв. – вісь) 1. Один з крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа, границя. 2. Точка перетину осі обертання Землі з її поверхнею (П. географічний). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. полюс — ПО́ЛЮС (точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею), БІГУ́Н. Підводному човнові ніякі айсберги не страшні! Пірнув під кригу і по компасу — до самісінького полюса! (О. Словник синонімів української мови
  8. полюс — По́люс, -са; -люси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. полюс — ПО́ЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (Про вулкани.., 1955, 32); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся — далекий, незвичний (С. Ол., Гумор. Словник української мови в 11 томах