1. Словник іншомовних слів Мельничука

полюс

по́люс

(лат. polus, від грец. πόλος, букв. – вісь)

1. Один з крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа, границя.

2. Точка перетину осі обертання Землі з її поверхнею (П. географічний).

3. Точка перетину магнітної осі Землі з її поверхнею (П. геомагнітний).

4. Точка перетину осі світу з небесною сферою (П. світу).

5. Найнедоступніша, малодосліджена область Арктики, Антарктики (П. відносної недоступності).

6. Пункт на земній поверхні, де спостерігаються найнижчі температури повітря (П. холоду).

7. Місця найрізкішого виявлення магнітних властивостей (магнітний П.) або електричних властивостей (електричний П.).

8. Точка, з якою пов’язані полярні координати.

9. Те саме, що й електрод ( анод або катод) джерел постійного електричного струму, напр. гальванічного елемента або електричного акумулятора.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюс — Бігун. Словник синонімів Полюги
  2. полюс — геог. бігун; П. <�абсолютна> протилежність. Словник синонімів Караванського
  3. полюс — -а, ч. 1》 Один із крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа. 2》 Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. || Місцевість, яка прилягає до цієї точки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. полюс — Бігун, овісся Словник чужослів Павло Штепа
  5. полюс — по́люс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. полюс — ПО́ЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (з наук.-попул. літ.); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся – далекий, незвичний (С. Словник української мови у 20 томах
  7. полюс — ПО́ЛЮС (точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею), БІГУ́Н. Підводному човнові ніякі айсберги не страшні! Пірнув під кригу і по компасу — до самісінького полюса! (О. Словник синонімів української мови
  8. полюс — По́люс, -са; -люси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. полюс — ПО́ЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (Про вулкани.., 1955, 32); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся — далекий, незвичний (С. Ол., Гумор. Словник української мови в 11 томах