полюс

ПО́ЛЮС, а, ч.

1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею.

За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (з наук.-попул. літ.);

Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся – далекий, незвичний (С. Олійник);

// Місцевість, яка прилягає до цієї точки.

Одежі на себе понакутували [молодиці], наче на полюс зібралися (В. Кучер).

2. спец. Точка перетину нерухомої осі з поверхнею тіла, яке обертається.

3. фіз. Один з двох протилежних кінців електричного ланцюга або магніту.

Затискачі елемента, до яких прилучають проводи від зовнішнього кола, називаються полюсами елемента (з навч. літ.);

Якщо полюси батарейки від звичайного кишенькового ліхтарика з'єднати металевими дротиками з гальванометром, то стрілки приладу відхиляться (з наук.-попул. літ.).

4. тільки мн., перен. Що-небудь абсолютно протилежне іншому.

Україна майже постійно у своїй історії виявлялась між різними державно-політичними полюсами на лінії їх боротьби, включаючись часто до складу то однієї, то іншої державної структури (із журн.).

△ (1) Магні́тний по́люс – точка на земній кулі, де магнітна стрілка набуває вертикального положення;

(2) По́люс хо́лоду – район найнижчих зимових температур на земній поверхні.

На клімат [Камчатки] впливають як течії, так і полюс холоду, який міститься не на Північному полюсі, а на кілька тисяч кілометрів на південний схід, приблизно в районі Верхоянська (О. Довженко).