полюс

Значення в інших словниках

1. полюс — Бігун. Словник синонімів Полюги
2. полюс — геог. бігун; П. <�абсолютна> протилежність. Словник синонімів Караванського
3. полюс — -а, ч. 1》 Один із крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа. 2》 Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. || Місцевість, яка прилягає до цієї точки. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. полюс — по́люс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
5. полюс — ПО́ЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (з наук.-попул. літ.); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся – далекий, незвичний (С. Словник української мови у 20 томах
6. полюс — по́люс (лат. polus, від грец. πόλος, букв. – вісь) 1. Один з крайніх пунктів, протилежних один одному; найвища точка, межа, границя. 2. Точка перетину осі обертання Землі з її поверхнею (П. географічний). Словник іншомовних слів Мельничука
7. полюс — ПО́ЛЮС (точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею), БІГУ́Н. Підводному човнові ніякі айсберги не страшні! Пірнув під кригу і по компасу — до самісінького полюса! (О. Словник синонімів української мови
8. полюс — По́люс, -са; -люси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. полюс — ПО́ЛЮС, а, ч. 1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею. За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (Про вулкани.., 1955, 32); Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся — далекий, незвичний (С. Ол., Гумор. Словник української мови в 11 томах