поникати — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

поникати — I -аю, -аєш, док. Никати якийсь час. II -аю, -аєш, недок., поникнути, -ну, -неш; мин. ч. поник, -ла, -ло і поникнув, -нула, -нуло, док. 1》 Схилятися, пригинатися. || чим, у сполуч. зі сл. голова, чоло, уроч. Схиляти донизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
поникати — моск. схиляти Словник чужослів Павло Штепа
поникати — ПОНИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док. Никати якийсь час. Вернувся [Вітя] до двору, походив, поникав; зайшов у пасіку, ліг горілиць на траві (С. Васильченко). ПОНИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПОНИ́КНУТИ, ну, неш, заст., і рідко и́чу, и́чеш, мин. Словник української мови у 20 томах
поникати — пони́кати подивитися, попильнувати (ст): – Ти, братику, є стукнєнтий в мозок. Ліпше за собою поникай. – Не твій інте́рес (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
поникати — ВИ́ЛЯГТИ (про траву, злакові тощо — нахилитися стеблами до землі під впливом своєї ваги, дощу, вітру та ін.), ПОЛЯГТИ́, ПОНИ́КНУТИ. — Недок.: виляга́ти, поляга́ти, поника́ти. Вилягли в полі хліба, хліборобства гине надія (М. Словник синонімів української мови
поникати — ПОНИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док. Никати якийсь час. Вернувся [Вітя] до двору, походив, поникав; зайшов у пасіку, ліг горілиць на траві (Вас., II, 1959, 182). ПОНИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПОНИ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. пони́к, ла, ло і пони́кнув, нула, ло, док. Словник української мови в 11 томах
поникати — I. Поника́ти, -ка́ю, -єш гл. Послоняться, побродить туда и сюда. Поникав-поникав по двору і пішов собі. --------------- II. Поника́ти, -ка́ю, -єш сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Словник української мови Грінченка