поникати
I. Поника́ти, -ка́ю, -єш
гл. Послоняться, побродить туда и сюда. Поникав-поникав по двору і пішов собі.
---------------
II. Поника́ти, -ка́ю, -єш
сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. МВ. (О. 1862. III. 55). Поникли голови козачі неначе стоптана трава. Шевч.
Словник української мови Грінченка