Орфографічний словник української мови

попоночіти

попоночі́ти

дієслово доконаного виду

безос., розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. попоночіти — -іє, безос., розм. Док. до поночіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. попоночіти — ПОПОНОЧІ́ТИ, і́є, безос., розм. Док. до поночі́ти. – Побіжи та запри лишень його у хлів, щоб не бігав за ворота, як попоночіє надворі (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
  3. попоночіти — ПОПОНОЧІ́ТИ, і́є, безос., розм. Док. до поночі́ти. — Побіжи та запри лишень його у хлів, щоб не бігав за ворота, як попоночіє надворі (Н.-Лев., III, 1956, 339).  Словник української мови в 11 томах
  4. попоночіти — Попоночіти, -чіє гл. безл. Стемнѣть. Уже попоночіло. Конст. у.  Словник української мови Грінченка