попоночіти

ПОПОНОЧІ́ТИ, і́є, безос., розм. Док. до поночі́ти.

— Побіжи та запри лишень його у хлів, щоб не бігав за ворота, як попоночіє надворі (Н.-Лев., III, 1956, 339).

Значення в інших словниках

1. попоночіти — попоночі́ти дієслово доконаного виду безос., розм.  Орфографічний словник української мови
2. попоночіти — -іє, безос., розм. Док. до поночіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попоночіти — ПОПОНОЧІ́ТИ, і́є, безос., розм. Док. до поночі́ти. – Побіжи та запри лишень його у хлів, щоб не бігав за ворота, як попоночіє надворі (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. попоночіти — Попоночіти, -чіє гл. безл. Стемнѣть. Уже попоночіло. Конст. у.  Словник української мови Грінченка