Орфографічний словник української мови

попускати

попуска́ти 1

дієслово недоконаного виду

розпускати, ослаблювати що-небудь міцно стягнуте

попуска́ти 2

дієслово недоконаного виду

перестати тримати, випустити з рук; відпустити всіх або багатьох

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. попускати — (ремінь) розпускати, послаблювати, (поводи) відпускати; (крила) спускати, опускати; (гілля) схиляти; (вуса) відрощувати; (- мороз) слабшати, зменшуватися; (що) допускати, терпіти, дозволяти, дивитися крізь пальці на; (кому) ПОТУРАТИ...  Словник синонімів Караванського
  2. попускати — див. балувати  Словник синонімів Вусика
  3. попускати — I -аю, -аєш, недок., попустити, -ущу, -устиш, док. 1》 перех. Розпускати, ослаблювати що-небудь міцно зв'язане, стягнуте. || Робити щось менш натягнутим; відпускати, послаблювати. || безос. 2》 неперех., перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попускати — ПОПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. що. Розпускати, ослаблювати що-небудь міцно зв'язане, стягнуте. Магера їв і приговорював до жінки: – Так, так! Тепер коли йдеш у гостину, наїжся перше дома!...  Словник української мови у 20 томах
  5. попускати — попуска́ти 1. ставати менш дошкульним, поступово слабшати, зменшуватися (про біль, неприємне відчуття тощо)(м, ср, ст): Вже так серце не болить, вже попустило, так що за мене не бійся, йди додому (Авторка) 2. виявляти поблажливість; потурати (м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. попускати — Аю, -аєш, недок., попустити, -щу, -тиш, док. 1. Ламати чиїсь амбіції, принижувати. Наш філософ так класно попустив цього вискочку. 2. Розслабити, зменшувати інтенсивність чогось.  Словник сучасного українського сленгу
  7. попускати — не попуска́ти / не попусти́ти свого́. Домагатися здійснення якогось задуму, рішення і т. ін.; не поступатися. Марко хоче грати молодого й Терешко хоче, той свого не попускає, і другий не попускає… (С.  Фразеологічний словник української мови
  8. попускати — ВІДПУСКА́ТИ (не обрізуючи, дозволяти рости — волоссю, бороді, вусам), ЗАПУСКА́ТИ, ВІДРО́ЩУВАТИ, ПОПУСКА́ТИ розм. — Док.: відпусти́ти, запусти́ти, відрости́ти, попусти́ти. Він змінився за цей час, ще більше посивів, відпустив бороду (І.  Словник синонімів української мови
  9. попускати — ПОПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. перех. Розпускати, ослаблювати що-небудь міцно зв’язане, стягнуте. Магера їв і приговорював до жінки: — Так, так! Тепер коли йдеш у гостину, наїжся перше дома!...  Словник української мови в 11 томах
  10. попускати — Попуска́ти, -ка́ю, -єш сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул.  Словник української мови Грінченка