попускати
Аю, -аєш, недок., попустити, -щу, -тиш, док.
1. Ламати чиїсь амбіції, принижувати. Наш філософ так класно попустив цього вискочку.
2. Розслабити, зменшувати інтенсивність чогось. Помилуюся на меблі з попередніх епох, кутасті тачки й неоковирну музичну апаратуру, сьогодні таку смішну і нікчемну, а тоді вершину марень. І мене зразу попускає (І. Сова). По-футбольному жорсткий тренер — він знає, де можна попустити, а де потрібно вчинити жорстко (Інтернет). Коли всіх трохи попустило і «ха-ха» змінилось на «умняк», коханець став дзвонити своїй дівчині на Волинь (І. Карпа).
3. Зменшитись (про дію наркотичної речовини чи алкоголю). Циркуль приносить літрові пластмасові пляшки пива, які стояли у воді. — Нагрілося, — розчаровано каже Тюля. — Мене попустило (А. Дністровий).
4. Полегшувати (про біль). Дякую за таблетку — мене попустило.
Словник сучасного українського сленгу