1. Словник сучасного українського сленгу

попускати

Аю, -аєш, недок., попустити, -щу, -тиш, док.

1. Ламати чиїсь амбіції, принижувати. Наш філософ так класно попустив цього вискочку.

2. Розслабити, зменшувати інтенсивність чогось. Помилуюся на меблі з попередніх епох, кутасті тачки й неоковирну музичну апаратуру, сьогодні таку смішну і нікчемну, а тоді вершину марень. І мене зразу попускає (І. Сова). По-футбольному жорсткий тренер — він знає, де можна попустити, а де потрібно вчинити жорстко (Інтернет). Коли всіх трохи попустило і «ха-ха» змінилось на «умняк», коханець став дзвонити своїй дівчині на Волинь (І. Карпа).

3. Зменшитись (про дію наркотичної речовини чи алкоголю). Циркуль приносить літрові пластмасові пляшки пива, які стояли у воді. — Нагрілося, — розчаровано каже Тюля. — Мене попустило (А. Дністровий).

4. Полегшувати (про біль). Дякую за таблетку — мене попустило.

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попускати — попуска́ти 1 дієслово недоконаного виду розпускати, ослаблювати що-небудь міцно стягнуте попуска́ти 2 дієслово недоконаного виду перестати тримати, випустити з рук; відпустити всіх або багатьох Орфографічний словник української мови
  2. попускати — (ремінь) розпускати, послаблювати, (поводи) відпускати; (крила) спускати, опускати; (гілля) схиляти; (вуса) відрощувати; (- мороз) слабшати, зменшуватися; (що) допускати, терпіти, дозволяти, дивитися крізь пальці на; (кому) ПОТУРАТИ... Словник синонімів Караванського
  3. попускати — див. балувати Словник синонімів Вусика
  4. попускати — I -аю, -аєш, недок., попустити, -ущу, -устиш, док. 1》 перех. Розпускати, ослаблювати що-небудь міцно зв'язане, стягнуте. || Робити щось менш натягнутим; відпускати, послаблювати. || безос. 2》 неперех., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. попускати — ПОПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. що. Розпускати, ослаблювати що-небудь міцно зв'язане, стягнуте. Магера їв і приговорював до жінки: – Так, так! Тепер коли йдеш у гостину, наїжся перше дома!... Словник української мови у 20 томах
  6. попускати — попуска́ти 1. ставати менш дошкульним, поступово слабшати, зменшуватися (про біль, неприємне відчуття тощо)(м, ср, ст): Вже так серце не болить, вже попустило, так що за мене не бійся, йди додому (Авторка) 2. виявляти поблажливість; потурати (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. попускати — не попуска́ти / не попусти́ти свого́. Домагатися здійснення якогось задуму, рішення і т. ін.; не поступатися. Марко хоче грати молодого й Терешко хоче, той свого не попускає, і другий не попускає… (С. Фразеологічний словник української мови
  8. попускати — ВІДПУСКА́ТИ (не обрізуючи, дозволяти рости — волоссю, бороді, вусам), ЗАПУСКА́ТИ, ВІДРО́ЩУВАТИ, ПОПУСКА́ТИ розм. — Док.: відпусти́ти, запусти́ти, відрости́ти, попусти́ти. Він змінився за цей час, ще більше посивів, відпустив бороду (І. Словник синонімів української мови
  9. попускати — ПОПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. перех. Розпускати, ослаблювати що-небудь міцно зв’язане, стягнуте. Магера їв і приговорював до жінки: — Так, так! Тепер коли йдеш у гостину, наїжся перше дома!... Словник української мови в 11 томах
  10. попускати — Попуска́ти, -ка́ю, -єш сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. Словник української мови Грінченка