1. Великий тлумачний словник сучасної мови

попускати

попуска́ти

I -аю, -аєш, недок., попустити, -ущу, -устиш, док.

1》 перех. Розпускати, ослаблювати що-небудь міцно зв'язане, стягнуте.

|| Робити щось менш натягнутим; відпускати, послаблювати.

|| безос.

2》 неперех., перен., розм. Ставати менш дошкульним, поступово слабшати, зменшуватися (про біль, неприємне відчуття, хворобливий стан і т. ін.).

|| кому, безос. Ставати легше (про фізичний або душевний стан).

|| Зменшуватися, ставати помірнішим (про мороз, спеку і т. ін.).

3》 перех. і неперех., кому, рідше кого, також з інфін. або зі спол. щоб. Давати змогу, дозволяти комусь робити що-небудь.

|| перех. Не протидіяти чому-небудь; допускати.

|| перех. Примирятися з чим-небудь, терпіти, дозволяти щось.

|| кому. Виявляти поблажливість до кого-небудь, потурати комусь у його вчинках, діях.

|| перех., перев. із запереч. не. Залишати без уваги, без покарання чиї-небудь погані вчинки, дії і т. ін.; прощати.

|| тільки док., кого до чого, із запереч не. Подбати, щоб із ким-небудь не сталося біди.

4》 перех. Переставати тримати, стискати що-небудь, випускати з рук.

5》 перех. і без додатка. Добровільно відмовлятися від чогось на користь кого-небудь, віддавати щось кому-небудь. Не попускати свого.

6》 перех., розм. Виділяти, випускати, видихати і т. ін. що-небудь.

7》 перех., розм., рідко. Відрощувати (бороду, вуса тощо).

8》 перех., розм., рідко. Давати, випускати паростки, утворювати коріння і т. ін. (про рослину).

9》 перех. Переміщувати нижче, опускати донизу.

|| Схиляти, звішувати вниз.

Попустити себе — занедбати, занехаяти себе; опуститися.

II -аю, -аєш, док., перех.

1》 Перестати тримати, випустити з рук, упустити все чи багато чого-небудь.

2》 Відпустити, випустити звідкись усіх чи багатьох.

|| з інфін. Дозволити всім або багатьом робити що-небудь, піти кудись із певною метою.

3》 Впустити куди-небудь усіх чи багатьох.

4》 Пустити за вітром, за течією все чи багато чогось.

5》 Надати руху машинам, пустити в дію фабрики, механізми і т. ін.

6》 Утворити коріння, дати, випустити паростки і т. ін. (про рослини).

7》 Утратити, згубити (листя, пір'я і т. ін.).

8》 Вільно опустити, звісити все чи багато чогось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попускати — попуска́ти 1 дієслово недоконаного виду розпускати, ослаблювати що-небудь міцно стягнуте попуска́ти 2 дієслово недоконаного виду перестати тримати, випустити з рук; відпустити всіх або багатьох Орфографічний словник української мови
  2. попускати — (ремінь) розпускати, послаблювати, (поводи) відпускати; (крила) спускати, опускати; (гілля) схиляти; (вуса) відрощувати; (- мороз) слабшати, зменшуватися; (що) допускати, терпіти, дозволяти, дивитися крізь пальці на; (кому) ПОТУРАТИ... Словник синонімів Караванського
  3. попускати — див. балувати Словник синонімів Вусика
  4. попускати — ПОПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. що. Розпускати, ослаблювати що-небудь міцно зв'язане, стягнуте. Магера їв і приговорював до жінки: – Так, так! Тепер коли йдеш у гостину, наїжся перше дома!... Словник української мови у 20 томах
  5. попускати — попуска́ти 1. ставати менш дошкульним, поступово слабшати, зменшуватися (про біль, неприємне відчуття тощо)(м, ср, ст): Вже так серце не болить, вже попустило, так що за мене не бійся, йди додому (Авторка) 2. виявляти поблажливість; потурати (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. попускати — Аю, -аєш, недок., попустити, -щу, -тиш, док. 1. Ламати чиїсь амбіції, принижувати. Наш філософ так класно попустив цього вискочку. 2. Розслабити, зменшувати інтенсивність чогось. Словник сучасного українського сленгу
  7. попускати — не попуска́ти / не попусти́ти свого́. Домагатися здійснення якогось задуму, рішення і т. ін.; не поступатися. Марко хоче грати молодого й Терешко хоче, той свого не попускає, і другий не попускає… (С. Фразеологічний словник української мови
  8. попускати — ВІДПУСКА́ТИ (не обрізуючи, дозволяти рости — волоссю, бороді, вусам), ЗАПУСКА́ТИ, ВІДРО́ЩУВАТИ, ПОПУСКА́ТИ розм. — Док.: відпусти́ти, запусти́ти, відрости́ти, попусти́ти. Він змінився за цей час, ще більше посивів, відпустив бороду (І. Словник синонімів української мови
  9. попускати — ПОПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док. 1. перех. Розпускати, ослаблювати що-небудь міцно зв’язане, стягнуте. Магера їв і приговорював до жінки: — Так, так! Тепер коли йдеш у гостину, наїжся перше дома!... Словник української мови в 11 томах
  10. попускати — Попуска́ти, -ка́ю, -єш сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. Словник української мови Грінченка