порозчиняти —
I -яю, -яєш, док., перех. Відчинити все чи багато чого-небудь; повідчиняти. II -яю, -яєш, док., перех. 1》 Розчинити в рідині які-небудь речовини; зробити багато розчинів. 2》 Учинити тісто (про багатьох).
Великий тлумачний словник сучасної мови
порозчиняти —
ПОРОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПОРОЗЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., що. Відчинити все або багато чого-небудь; повідчиняти. – Порозчиняю ворітечка, буду вас ждати, в вікна виглядати. Приходьте ж, дівчаточка!.. (І.
Словник української мови у 20 томах
порозчиняти —
Порозчиня́ти, -ня́ю, -ня́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
порозчиняти —
ПОРОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, док., перех. Відчинити все або багато чого-небудь; повідчиняти. — Порозчиняю ворітечка, буду вас ждати, в вікна виглядати. Приходьте ж, дівчаточка!.. (Н.-Лев., І, 1956, 97); — Так він вас і прийме, командуючий.
Словник української мови в 11 томах
порозчиняти —
Порозчиня́ти, -ня́ю, -єш гл. То-же, что и розчинити, но во множествѣ.
Словник української мови Грінченка