порозчиняти

ПОРОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПОРОЗЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., що.

Відчинити все або багато чого-небудь; повідчиняти.

– Порозчиняю ворітечка, буду вас ждати, в вікна виглядати. Приходьте ж, дівчаточка!.. (І. Нечуй-Левицький);

– Так він вас і прийме, командуючий. Усі двері порозчиняє перед вами, – сказав Славко (В. Кучер).

ПОРОЗЧИНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., що.

1. Розчинити в рідині які-небудь речовини; зробити багато розчинів.

2. Учинити тісто (про багатьох).

Значення в інших словниках

1. порозчиняти — порозчиня́ти 1 дієслово доконаного виду відчинити багато чогось порозчиня́ти 2 дієслово доконаного виду змішати багато чогось  Орфографічний словник української мови
2. порозчиняти — I -яю, -яєш, док., перех. Відчинити все чи багато чого-небудь; повідчиняти. II -яю, -яєш, док., перех. 1》 Розчинити в рідині які-небудь речовини; зробити багато розчинів. 2》 Учинити тісто (про багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозчиняти — Порозчиня́ти, -ня́ю, -ня́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. порозчиняти — ПОРОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, док., перех. Відчинити все або багато чого-небудь; повідчиняти. — Порозчиняю ворітечка, буду вас ждати, в вікна виглядати. Приходьте ж, дівчаточка!.. (Н.-Лев., І, 1956, 97); — Так він вас і прийме, командуючий.  Словник української мови в 11 томах
5. порозчиняти — Порозчиня́ти, -ня́ю, -єш гл. То-же, что и розчинити, но во множествѣ.  Словник української мови Грінченка