постерігати

постеріга́ти

дієслово недоконаного виду

діал.

Значення в інших словниках

1. постерігати — Зауважувати, ПОМІЧАТИ, примічати, с. осягати розумом, розуміти; (кого) стежити <�простежувати> за; док.  Словник синонімів Караванського
2. постерігати — див. стежити  Словник синонімів Вусика
3. постерігати — -аю, -аєш, недок., постерегти, -ежу, -ежеш, док., перех. і зі спол. що, який і т. ін., діал. 1》 Помічати, підмічати; спостерігати. || тільки док. Побачити. || Осягати розумом, розуміти. 2》 Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. постерігати — ПОСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., кого, що і з спол. що, який і т. ін., діал. 1. Помічати, підмічати; спостерігати. Филін не любив Дениса, постерігав, що Денис не йме йому віри, що й поза очі сміється з його (І.  Словник української мови у 20 томах
5. постерігати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.  Словник синонімів української мови
6. постерігати — Постеріга́ти, -ріга́ю, -ріга́єш; постерегти́, -режу́, -реже́ш; постері́г, -регла́, -регли́; постері́гши; постережи́, -режі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. постерігати — ПОСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., перех. і з спол. що, який і т. ін., діал. 1. Помічати, підмічати; спостерігати. Филін не любив Дениса, постерігав, що Денис не йме йому віри, що й поза очі сміється з його (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. постерігати — Постеріга́ти, -га́ю, -єш сов. в. постерегти, -режу, -же́ш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Петро й постеріг, хто се такий і почав придивлятись, що там за Бруховецький. К. ЧР. 261. Ми на йому нічого не постерегли, ніякого познаку. Н. Вол.  Словник української мови Грінченка